3329 ДНК Neisseria gonorrhoeae (зіскоб, сеча. Якісне визначення)

Вартість — 150 грн.; термін виконання — 3 робочих дні.

Гонокок (Neisseria gonorrhoeae), визначення ДНК

Специфічність виявлення — 99%. Чутливість аналізу — 100 копій ДНК-матриці кріптічної плазміди N.gonorrhoeae в 5 мкл.
Незважаючи на те, що в даний час існує велика кількість лікарських засобів проти гонореї, своєї актуальності лікування цієї інфекції не втратило. Зростаючий рівень захворюваності гонореєю (гострої і хронічної) ставить проблеми економічного і соціального характеру. Хронічні форми паталогій процесу, розвитку яких сприяють різноманітні фактори (нераціональне лікування, самолікування, змішані сечостатеві інфекції тощо), млява течія (у 70 — 80% жінок і 40% чоловіків), що супроводжується багатоочаговим ураженням верхнього та нижнього відділів сечостатевої системи, безсимптомне носійство — викликають певні труднощі діагностики. Саме тому великого значення для правильного діагнозу і вчасного початку лікування набувають лабораторні методи дослідження.

Полімеразна ланцюгова реакція має ряд особливостей, що дозволяє їй зайняти гідне місце серед інших методів діагностики гонорейної інфекції, а в ряді випадків (хронічна інфекція, стерта клінічна картина, прийом антибіотиків) може служити єдиним інструментом, здатним виявити Neisseria gonorrhoeae. Виявлення гонококів в матеріалі (сеча, сперма, секрет передміхурової залози, зіскоб з урогенітального тракту, кон’юнктиви ока, мокрота, бронхо-альвеолярний лаваж та ін.) за допомогою ПЛР необхідно для діагностики гонококковой інфекції та контролю ефективності лікування.

 

Гонококова інфекція — збудник хвороби — гонокок — Neisseria gonorrhoeae — грамнегативний аероб, мікроаерофільні коки.

Джерело інфекції — хвора людина.

Місця існування: слизові оболонки сечостатевих шляхів людини. Механізм передачі — контактний, шлях — статевий, вкрай рідко побутовий (наприклад, хвора гонореєю мати може заразити дитину прикористуванні загальним мочалкою, сидінням унітазу і т. п.), можливе інфікування плоду при проходженні через родові шляхи матері.

Після перенесеного захворювання опору до вторинних заражень немає.

Бактерії викликають загибель і злущування клітин, що порушує процес самоочищення слизових оболонок.

Гематогенне поширення інфекції відзначають у 1% хворих.