3117 Гепатит D Aнтитіла IgG до HDV

Вартість — 160 грн.; термін виконання — 5 робочих днів.

Визначення вмісту IgG має клінічне та діагностичне значення при:

  • рецидивуючих інфекціях
  • гепатитах
  • дифузних захворюваннях з’єднувальної тканини
  • мієломній хворобі
  • ВІЛ-інфекції
  • онкологічних патологіях

Наявність антитіл класу IgG, швидше за все, свідчить, що хвороба має хронічну течію.

Вірус гепатиту D – «дефектний» вірус, який містить кільцеподібну одноланцюгову нитку РНК і здатний до реплікації лише в присутності вірусу гепатиту В. HDV будує свою оболонку з HBs-антигену і без вірусу гепатиту В не здатний полноцінно размножуватися. За приблизними підрахунками, близько 5 % хворих вірусним гепатитом В також інфіковані вірусом гепатиту D. Існує 3 основних генотипи вірусу, які відрізняються важкістю захворювання і характерні для певних географічних регіонів. Перший генотип найбільш розповсюджений у всьому світі, другий зустрічається у Східній Азії, а третій – в Південній Америці.

Вірус стійкий до кислого середовища та високих температур, проте руйнується під впливом луг.

Джерело інфекції – хворий гострим або хронічним гепатитом D або носій вірусу. Головний шлях передачі – парентеральний, як й за вірусного гепатиту В.

Не частими, але вірогідними шляхами розповсюдження є статевий та вертикальний (від матері дитині). До групи ризику входять ин’єкційні наркомани, реципієнти донорських органів і пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі або такі, що часто отримують переливання компонентів крові. Захворювання розвивається лише за гострого або хронічного вирусного гепатиту В або за умови носійства HBsAg, тобто за вірусного гепатиту D завжди має місце мікст-інфекція.

Розрізняють коінфекцію (одночасне виникнення у людини вірусного гепатиту В та інфікування HDV) і суперінфекцію (коли інфікування вірусом гепатиту D сталося на фоні вже наявної інфекції B).

Гостра коінфекція HBV-HDV у переважній більшості (до 90% випадків) має сприятливий результат, закінчується спонтанним рятуванням від вірусу, але вона може викликати й дуже важкий гострий гепатит з ризиком фульмінантної течії хвороби. Частота хронізації гепатиту B за коінфекції не підвищується відносно ізольованої інфекції, але хронічний гепатит у випадку коінфекції супроводжується високим ризиком розвитку важкого ураження печінки.

Суперінфекція HDV (на фоні вже наявного хронічного гепатиту В) протікає клінічно більш важко, аніж коінфекція. Спонтанне позбавлення від вірусу спостерігається лише у 15% пацієнтів. Поєднання з HDV ускладнює хронічний гепатит B, підвищує вірогідність розвитку фульмінантної патології печінки.

У реципієнтів донорської печінки, інфікованої вірусом гепатиту D, існує латентна (прихоавна) форма інфекції. За відсутності вірусного гепатиту В або його інгібіції імунопрофілактичними методами вірусні частинки розмножуються лише у межах уражених гепатоцитів і інфекція не розповсюджується в інші частини печінки. РНК вірусу у крові при цьому не виявляеться.

Антитіла класу IgM починають з’являтися з другого тиждня дельта-гепатиту та зникають за 2 місяці після найактивнішого періоду захворювання. Антитіла класу IgG поступово заміняють імуноглобуліни класу IgM, за 3-8 месяців від початку захворювання. Їх концентрація поступово зменшується до повного зникнення за 1-2 роки після перенесеного вірусного гепатиту D. За хронічної персистенції вірусу в печінці високі титри сумарних імуноглобулінів тривалий час (іноді протягом баггатьох років) зберігаються у крові.

Норма: негативно.

Позитивній результат дослідження:

  • гострий або хронічний вірусний гепатит D
  • раніше перенесений вірусний гепатит