3438 ДНК мікобактерій туберкульозу (Якісне визначення)

Вартість — 230 грн.; термін виконання — 6 робочих днів.

Збудником туберкульозу є тубер­кульозна паличка (mycobacterium tuberculosis), що була відкрита Р. Кохом у 1882 p.

Джерелом ін­фекції для людей, окрім хворої на ту­беркульоз людини, можуть бути та­кож хвора на цю інфекцію корова (бик), її м’ясо та молоко.

Збудник туберкульозу являє собою тонку пряму чи дещо зігнуту паличку завдовжки 1,5—4 мкм і завтовшки до 0,5 мкм, яка не утворює спор та кап­сул, не має джгутиків. Вона — аероб, грампозитивна, забарвлюється за Цілем—Нільсоном у червоний колір.

Самостійним рухом МБТ не володіють. Температурні границі росту знаходяться між 29° і 42° Цельсія (оптимальна — 37—38°). МБТ мають стійкість до фізичних і хімічних агентів; вони зберігають життєздатність при дуже низьких температурах, а підвищення до 80° можуть витримувати протягом 5 хв.

В зовнішнім середовищі мікобактерія туберкульозу досить стійкий. У воді вона може зберігатися до 150 днів. Висохлі мікобактерії викликають туберкульоз у морських свинок через 1 —1,5 року, ліофілізовані і заморожені життєздатні до 30 років.

При інтенсивному опроміненні сонцем і при високій температурі навколишнього середовища, життєздатність МТБ різко знижується; навпроти, у темряві і вогкості виживаність їх дуже значна. Поза живим організмом вони залишаються життєздатними протягом багатьох місяців, особливо в темних, сирих приміщеннях.

МБТ по своїй природі нечуттєві до багатьом антибіотикам. Головна причина стійкості закодована в структурі генома туберкульозної палички. Ця властивість у першу чергу пов’язана з тим, що високо гідрофобна клітинна поверхня служить свого роду фізичним бар’єром для терапевтичних агентів і антибіотиків.

Разом з тим, МБТ можуть виробляти стійкість (резистентність) проти дії протитуберкульозних препаратів. Одночасна лікарська стійкість МБТ до декількох препаратів останні роки значно знижує ефективність його лікування.

Лабораторні дослідження показали, що виникнення резистентності в M. Tuberculosis зв’язано з нуклеотидними замінами (мутаціями) у генах, що кодують різні ферменти, що безпосередньо взаємодіють з лікарськими засобами.

У результаті, сучасна охорона здоров’я має справу не просто з небезпечним збудником туберкульозу, а з низкою його штамів, стійких до різних ліків. На практиці для організації ефективного лікування туберкульозу, важливо не тільки знайти МБТ, але і паралельно визначити їхню резистентність, причому досить швидко — протягом двох-трьох днів, щоб вчасно призначити ефективну хіміотерапію.

Наприкінці 80-х років минулого століття в руках дослідників з’явився метод, що значно скорочує час такого аналізу. Нова діагностика заснована на виборчій ампліфікації нуклеинових кислот (ДНК чи РНК) in vitro за допомогою полимеразной ланцюгової реакції (ПЛР).

Метода ПЛР має великі можливості і лежить в основі точної Днк-діагностики, що дозволяє ідентифікувати будь-який штам МБТ і визначати першопричину тієї чи іншої стійкості до лік.

Туберкульозний процес поши­рюється в легенях контактним, брон­хіальним та лімфогенним і гематоген­ним шляхами, зумовлюючи різні фор­ми захворювання легень та плеври, а нерідко й інших органів. Деструкція бронха призводить до виділення в його порожнину продуктів некрозу тканин та мікобактерій і поширення останніх по легені з розвитком кавернозних форм, а руйнування судин з прори­вом мікобактерій в кров’яне русло обумовлює так звану міліарну форму туберкульозу.